Вараш - Кузнецовськ - Вараш
Сай Лариса Іванівна
Чудове поєднання розуму і серця в цій людині. , привітна серцем людина, відома серед творчої інтелігенції міста як щирий шанувальник скарбів людської душі.
Це прекрасно, якщо вчитель дає не лише знання своїм учням, але вчить думати, співчувати, переживати, радіти, пізнавати себе і оточення, творити і мріяти, просто - жити. Це вчитель - Лариса Іванівна.
Лариса Іванівна - публічна людина, її знають і люблять цінителі поетичного слова. Часто друкується у місцевій пресі, у колективних збірках «Символіка роду», «Маків цвіт», «Барви Надстир'я», «Поліські світанки» . Відомі і власні її збірки - « Калина під снігом» (1999р.) , « Устами марила любов» (2006р), Зів'ялі анемони ожили2 (2011), "Камертон серця" (2014р.)
Наші видання
Царик Григорій
Царик Григорій народився і виріс в м. Дубровиця Рівненської області. З 1979 р. живе в м. Кузнецовськ. Працював на Рівненській АЕС. Зараз на заслуженому відпочинку. Друкуватися почав у місцевій пресі в 2000 році. Автор восьми поетичних збірок: «Мене поезія шукала» -2001 р., «О, світе мій...»-2003.,«Ах как пахнет сирень...» - 2006 р., «»Одкровення» -2007 р., «Зазираю щасть в очі»-2010 р., «Солнца вечного звезда»-2010 р., «Акації шаль біла»-2011р.,«Все од любові!»-2011р.,"Любви немеркнущей слова"-2012 р., "На березі всесвітньої любові"-2013 р. Тонким ліризмом і щирістю, закоханістю в Україну, в рідний поліський край, в природу, філософськими роздумами відзначається поезія
Г. Царика
Кобилянський Михайло Савич
Михайло Кобилянський відомий краєзнавець і поет народився 1.01.1941 р. в селищі Рафалівка Володимирецького району Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу та Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка . Працював вчителем географії у школах району. Останні роки трудився в Кузнецовській СШ № 2, був педагогом – організатором, заступником директора по виховній роботі, вчителем географії. Має звання «Вчитель - методист», нагороджений медаллю «Ветеран праці», значком «Відмінник освіти України». Літературною діяльністю займається з шкільних років, публікувався у Володимирецькій районній газеті та в Кузнецовських міських газетах. Перша книга Михайла Кобилянського “Краєзнавчі замальовки” вийшла у 2006 році.
Коровкін Володимир
Коровкін Володимир Олександрович народився 25 лютого 1930 року в с.Лужки Палехського району Івановської області в сім’ї селянина. У 1947 році вступив до Івановського енергетичного інституту на теплоенергетичний факультет, який закінчив у 1952 році і отримав кваліфікацію інженера-теплоенергетика. Згідно з розподілом був направлений у Південно-Українську контору Головбуду СРСР Мінсередмашу СРСР. У 1953 році був перведений на ТЕЦ Сибірського хімічного комбінату Мінсередмашу СРСР, де працював до 1973 року на різних посадах: інженера-теплоенергетика, заступника начальника виробничо-технічного відділу, заступника головного інженера, головного інженера, директора ТЕЦ.
На Полісся приїхав у 1973 році й відразу очолив бідівництво РАЕС та м.Кузнецовськ (у жовтні 1973 року був призначений директором Західно-Української атомної електростанції, тепер відособленого підрозділу «Рівненська атомна електростанція», продовжував працювати до серпня 2002 року.
29 років він безмінно та успішно керував ядерним об’єктом ВП «Рівненська АЕС». З 5 серпня 2002 року до 13 квітня 2005 року працював на посаді віце-президента ДП НАЕК «Енергоатом»з питань капітального будівництва.
З 1980 року по 2000 рік –депутат Рівненської обласної ради. З 2006 – по 2010 рр. обраний міським головою міста Кузнецовська.
Літератори міста (МАК)
Фадєєв Ігор Миколайович
Ігор Фадєєв знаходить свої слова для описування краси Полісся та рідного міста. Багато віршів та поем автора присвячені коханню, де в повній мірі змальовується духовне багатство людини та її внутрішній світ.
Народився 5.05.1946 року в Київській області, Таращанський район, с.Ківшове, в сім’ї священника. До 10 років жив в селі, а потім в Києві.Закінчив Київське медичне училище, за спеціальністю-фельдшер. Далі навчання в Київському університеті ім.Шевченка на філологічному факультеті. Працював викладачем в російської мови та літератури в Києві, та у Володимирці. З 1984 в Кузнецовському ПТУ, а з 1985—на РАЕС. Співпрацює у Рівному з спілкою “Общество любителей русской словесности”. Видав три збірки. Проявляючи велику зацікавленість до духовних здобутків цивілізацій Сходу та античного світу, автор переносить нас у різні епохи, де ми стаємо свідками подій, що вплинули на подальшу долю людства
Воробей Мирослава
Народилась і виросла у Володимирці. Фах історика отримала в Ленінградському університеті. Викладала історію в школі, працювала на державній службі. Майже десять років Мирослава Іванівна працює в технічній бібліотеці у складі виробничо-технічної служби РАЕС.
З 2008 року очолює мистецьку асоціацію Кузнецовська, два терміни поспіль з 2011 по 2014 р. р. обиралась головою громадської ради при виконавчому комітеті Кузнецовської міської ради.
Автор публіцистичних матеріалів та краєзнавчих досліджень, які друкувалися в районній, міській пресі та збірках асоціації. Захоплюється українською піснею. Солістка народного хору
м. Кузнецовська.
Її спів органічний, бо формувався у родинному пісенному середовищі, доповнювався освітою, роботою в колективі хору Ленінградського університету та на Поліссі.
Постійним слухачам імпонує культура співу, різножанровий репертуар, енергетика творчого настрою і постійне самовдосконалення М.Воробей, що вкотре підтверджує майстерність аматорки, яка творчою долею покликана співати для поціновувачів.
Мирослава Іванівна завжди думає про глядача і вважає, що пісня лише тоді йтиме від серця до серця, коли є живий звук скрипки чи фортепіано або оркестру народних інструментів. Її душа дійсно, мов мамина вишня-черешня в саду, завжди розцвітає для добра.
Солістку аматорського хору з Вараша відзначили мистецькою премією імені
Федора Гощука
На Рівненщині відбулося перше засідання комітету з присудження обласної премії в галузі народного хорового мистецтва імені Федора Гощука.
«Цього року засновано обласну премію в галузі хорового мистецтва імені Федора Гощука. Ініціатором винагороди є дочка видатного композитора, хорового диригента, педагога та заслуженого працівника культури України – Олеся. Дану премію започатковано для відзначення кращих колективів і митців, які зробили вагомий внесок у популяризацію аматорського мистецтва та збереження національних традицій у галузі мистецтвознавства області», - розповіла начальник управління культури і туризму Любов Романюк.
Сніжко Лідія Потапівна
Народилась в с.Озеро Володимирецького р-ну Рівненської обл. По закінченню школи вступила до Рівненського державного інституту культури, де здобула спеціальність організатора-методиста культосвітньої роботи. У 2010р. закінчила Академію муніципального управління. Обраній професії, розробці і здійсненню заходів щодо створення умов для відродження і розвитку культури української нації присвячує все своє життя.
Друкувалась в обласній газеті «Народна творчість», районній та кузнецовських міських газетах. Співавтор збірок «Барви Надстир’я»(2001), «Енергія сердець»(2003), «Буття українців: Від дитини до людини» (VI науково-практична конференція)(2008). Укладач буклетів та матеріалів науково-практичної конференції «Успадкування та популяризація історико-культурного надбання Волинського Полісся».
2004-2015 рр.- займала посаду головного спеціаліста відділу культури виконавчого комітету Кузнецовської міської ради
Автор книг «Озеро»(2003), «Історія нашого краю у долях окремих людей і родин»(2015), «Волинські забавлянки Волинського Полісся»(2015).
Тарасюк Сергій Костянтинович
Сергій Тарасюк народився 4 серпня 1988 р. у м. Кузнецовськ. Виріс в місті атомників у простій незаможній родині. Навчався у загальноосвітній школі №5. Любив життя, був веселим, запальним, непосидючим. Після закінчення школи навчався в ДОСАФі, здобув спеціальність водія.
З 2006 по 2007 рік проходив службу в Збройних Силах України.
У березні 2015 року пішов до Збройних Сил України захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. 8 листопада старший солдат Сергій Тарасюк отримав тяжкі поранення біля села Славне Мар’їнського району Донецької області та був госпіталізований у Харківський військовий госпіталь. Сергій помер 12 листопада 2015р. у Харківському військовому шпиталі, так і не прийшовши до свідомості.
Незнамова Тетяна Павлівна
Тетяна Павлівна Незнамова – художник-майстер по вишивці, член міського літературного об`єднання «Лотос», яке діє при міській публічній бібліотеці. Учасниця багатьох виставок, конкурсів, фестивалів та ярмарків народного мистецтва.
Вишивка хрестиком - один з найпопулярніших видів рукоділля. Своїми роботами вона прагне дати поштовх для відродження української вишиванки, аби її можна було побачити не тільки в музеях, а й у бібліотеках. У творчих роботах простежується індивідуальний почерк автора, яка звертається до національних сюжетів та додає своє бачення.
Це дрібна і копітка робота, але вона приносить задоволення. Вишиті картини виглядають затишними, так як вони зроблені руками і отримали від майстра всю теплоту і позитивні емоції.
Комнацький Петро Іванович
Петро Комнацький народився 1950 року на Волині, в сім’ї простих поліщуків. Родина Комнацьких була аполітичною, теми влади й політики ніколи не обговорювалися, тож майбутній дослідник запоєм читав безсистемно усі книжки, що траплялися під руку. Особливо ж любив історію, навіть планував вступати на історичний факультет, закінчивши в 1966 році школу із срібною медаллю. Однак зрештою вибір віддав точним наукам, здобувши фізико-математичну освіту в Луцькому педінституті (нині – університет імені Лесі Українки), який закінчив у 1971 році. Математичний аналіз, яким оволодів у вузі, й допоміг в майбутньому зробити свої сенсаційні відкриття, – вважає Петро Іванович. В інституті, окрім профільних дисциплін, молодий Комнацький всерйоз «підсів» на класику та на історію, де його найбільше цікавила минувшина рідного краю. В юнака вже почала вироблятися власна система самоосвіти, хоча про якийсь націоналізм тоді навіть не думав. Він був справжнім вихованцем комуністичної ідеології, довгий час таким і залишався. І хоча марксистсько-ленінській пропаганді не дуже вірив, всерйоз цікавлячись історією, до націоналістичного світогляду йшов ще довгих 20 років.
